Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!
Шановний вчитель, від усього батьківського колективу, хочу висловити щиру подяку, за такий величезний внесок в наших дітей. Ваш предмет – це основа всього. Ми дуже раді, що нашим дітям попався такий викладач, як ви. Спасибі, що прищеплює бажання до навчання і так відповідально підходьте до своєї роботи.
Спасибі Вам, дорогий учителю, спасибі за знання, за добрі поради, за вірні відповіді на всі мої запитання, за розуміння і теплоту душі, за щирість і чесність. Завдяки Вам я вірю в себе і невтомно прагну до мрії, я долаю перепони на шляху до освіченості і знаю, що мене чекає успіх. Спасибі Вам, бажаю Вам найбільших можливостей і удач у житті, здоров’я, особистого блага і щастя.
Сьогодні хочемо висловити вдячність не тільки за те, що ви були відмінними вчителями, а й за те, що ви стали нам друзями, наставниками і добрими порадниками. Так що там … Ви були практично членами наших сімей. Багато з нас з родичами спілкувалися рідше, ніж з викладачами. Бажаємо, щоб сьогодні був не останній раз, коли ми вас бачимо! Тому, ми не говоримо вам «Прощайте!», А скажімо всього лише – «До побачення!»
