Сьогодні хочемо висловити вдячність не тільки за те, що ви були відмінними вчителями, а й за те, що ви стали нам друзями, наставниками і добрими порадниками. Так що там … Ви були практично членами наших сімей. Багато з нас з родичами спілкувалися рідше, ніж з викладачами. Бажаємо, щоб сьогодні був не останній раз, коли ми вас бачимо! Тому, ми не говоримо вам «Прощайте!», А скажімо всього лише – «До побачення!»
Від імені батьків нашого класу хочемо висловити слова подяки і вдячності за Вашу нелегку працю. Спасибі за те, що, взявши за руки наших дітей першого вересня, Ви ведете їх по країні знань, відкриваючи кожен день нові горизонти!
Учитель – це дивовижна людина. Немає жодної іншої професії, де співробітник присвячував би всі свої дні іншій родині крім своєї. І адже кожна дитина, яка потрапляє під вашу опіку, автоматично стає вашим. Але час нещадно. І ось ми вже не ті малюки, а дорослі самодостатні люди, які сьогодні залишають шкільну лаву. Нам належить зробити крок на дорогу життя. Але це не означає, що ми викинемо з пам’яті уроки, які ви нам викладали. І частинка вашого тепла завжди буде зігрівати серце кожного з нас, дорогий ви наш учитель. Нам би дуже хотілося, щоб ви стали найщасливішою людиною на землі. Ви заслужили цього. Адже з яким часом важко дається виховання і навчання важких дітей, таких як ми. Навіть у відповідь на наші витівки ви завжди відповідали нам дружбою. Тепер же ми хочемо віддячити вам нашої вдячністю! Не відмовте нам, прийміть наші подячні слова!
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!
Милий учитель – ви промінчик світла для нас у величезній Країні Знань. Дякуємо за вашу працю!
